(метод розтяжки тону)
Щоб навчитись добре виконувати рисунок в образотворчому мистецтві дуже важливо мати поняття що таке "тон". Для дітей середнього та старшого шкільного віку це може стати зрозумілим, а як навчити малюків 5-6 річного віку наносити тони і напівтони олівцем?
Для цього я на своїх заняттях образотворчого мистецтва використовую власну методику малювання "ВЕСЕЛКОВОГО РАВЛИКА".
Подивіться, як це робимо ми на заняттях нашого гуртка.
Спочатку я пропоную дітям намалювати олівцем лінійний малюнок спіралі. Ставимо точку посередині нашого аркуша і починаємо малювати спіраль, коли ми намалюємо декілька кіл, я пропоную дітям уявити:" Що цікавого може вийти з нашого малюнку" (наприклад, мушля,м'яч, квітка, тощо)." Може вийти і равлик, але він у нас - незвичайний!" Ми домальовуємо тільце равлика, малюємо очі, ріжки. Згодом ділимо його "мушлю" на невеликі сектори. Равлик готовий. Залишилось зробити його "веселковим".
Відкрите заняття
«Розпис стрітенської пташки за мотивами творів М.Приймаченко».
Підготувала : керівник гуртка «Чарівні пензлики» Рубан О.П.
Мета: навчальна – навчити виявляти зміст форм, композиційні та виражальні закономірності та прийоми при створені роботи за мотивами творів видатних художників, навчити дітей виготовляти з паперу стилізованого птаха, ознайомити з традиціями свята Стрітення.
розвиваваюча – розвивати образне мислення, навички і вміння при роботі над творчим завданням. виховна- виховувати любов до народного мистецтва на прикладі творів М.Приймаченко.
Мотивація навчальної діяльності: інтелектуальний розвиток особистості; набуття практичних вмінь і навичок.
Тип заняття: комбінований.
Матеріали: папір, картон, клей, скотч, ножиці, гуашеві фарби, пензлики. палітра, простий олівець, ластик, кольорові стрічки.
Хід заняття.
1. Активізація уваги учнів.
Оголошення теми та завдань заняття.
2. Вивчення нового матеріалу.
Розповідь вчителя.
Свято Стрітення святкуємо на 40-й день після Різдва Христового. Це свято належить до 12-ти найбільших свят церковного року. В цей день згадується євангелівська подія, коли на 40-й день після народження Христа, його земні батьки – Діва Марія та Йосип Обручник принесли Немовля Ісуса до Єрусалимського храму. Таку назву свято має тому, що у цей день відбулась зустріч Божої Дитини з праведним Симеоном. Стрітення в нашому краї, як по всій Україні – не лише церковне свято. У цей день, за народним повір’ям, зима зустрічається з весною. На Cтрітення освячують свічки, а також воду. На Стрітення припадає середина астрономічної зими, проте літо починає потроху нагадувати про себе. До прильоту птахів ще далеко, а саме вони мають принести весну на своїх крилах. У народі зима уявлялась власною та незалежною старою бабою. Щоб краще це уявити послухайте вірш І.Франка:
Дивувалась зима
Чом се тають сніги,
Чом льоди присли всі
На широкій ріці?
Дивувалась зима:
Чом так слабне вона,
Де той легіт бересь,
Що теплом пронима?
Дивувалась зима:
Як се скріпла земля
Наливаєсь теплом,
Оживає щодня?
Дивувалась зима:
Як посміли над сніг
Проклюнутись квітки
Запахущі, дрібні?
І дунула на них
Вітром з уст льодяних,
І пластом почала
Сніг метати на них.
Похилились квітки,
Посумніли, замклись.
Шуря-буря пройшла –
Вони знов піднялись.
І найдужче над тим
Дивувалась зима,
Що на цвіт той дрібний
В неї сили нема.
Діти, як ви гадаєте: люди вболівали за перемогу весни чи зими? (весни) Вони допомагали весні, закликаючи пташок. Робили шпаківні, лаштували колеса на деревах для гнізд лелек, а слухняним малятам – випікали пташечок із тіста. А паперових пташок таких, як ми з вами буде малювати, розвішували на деревах біля будинків, закликаючи так щастя у двір. А ще у народі є така приказка: «Побачив пташку на дворі знай: весна на порі!» І щоб весна скоріше до нас прийшла, я пропоную зробити стрітенських пташок, а щоб краще вам було уявити і намалювати таку пташку пропоную подивитись яких пташок малювала народна художниця Марія Приймаченко.
Керівник демонструє твори художниці.
Розповідь про художницю М.Приймаченко.
Марія Приймаченко народилася на Київщині у с. Болотня 12 січня 1909 року в селянській родині і тут прожила все своє творче життя. Родина художниці була також творчо обдарована - бабуся фарбувала і розписувала писанки, батько був теслею-віртуозом, мати – признана майстриня вишивання. У дитинстві Марія перехворіла на тяжку недугу - поліомеліт і не могла виконувати фізичну роботу на полі. Вона весь час присвячувала малюванню свою енергію і працелюбність вкладала у свої роботи. Марія Приймаченко стала відомою з 1936 року, коли вперше на Всеукраїнській виставці народного мистецтва були експоновані її малюнки. Світ образів художниці дійсно казковий, фантастичний і чарівний. В основі його лежать фольклорні легенди, народні казки. Птахів вона малює казковими істотами, часто квітко подібними, з крилами-вишиванками, химерних форм, небачених обрисів. Проте завжди звірі й птахи в неї добрі, симпатичні. Надзвичайно привабливий світ фантастичних обрисів української самобутньої художниці. Багато мистецтвознавців визнають її роботи явищем світового масштабу.
3. Постановка практичного завдання.
Розповідь учителя.
На мою думку, роботи Марії Приймаченко надихнуть вас зробити свою стрітенську пташку. Роботу виконуємо у такій послідовності:
1. Переносимо заготовлений шаблон пташки на папір.
2. Розмальовуємо гуашевим фарбами тло нашої пташки, позначаємо крило, очі, дзьоб.
3. Виконуємо деталізацію роботи. Тонкими пензликами наносимо орнамент, мазки, лінії, завитки. Прикрашаємо на нашу пташку.
4. Коли робота висохне, вирізаємо її, наклеюємо на картон.
5. За допомогою голки або дироколом робимо отвір і підв’язуємо на кольорову стрічку.
4. Виконання практичного завдання.
Учитель допомагає учням, у яких у процесі роботи виникли труднощі. А щоб веселіше нам малювалось відгадаємо загадки по нашій з вами темі:
Розгулялась завірюха,
Морозець щипає вуха.
Діток гірочка катає,
Хто з пору цю впізнає? (зима).
Проліски цвітуть в лісочку,
Крига тане на струмочку,
І сонечко всміхається
Коли все просинається? (весна)
Двічі родиться, а раз умирає (птах)
Летів птах через дах,
Сів на воротях,
В червоних чоботях. (лелека)
Прилетіли гості,
Сіли на помості,
Без сокири, без лопати,
Поробили собі хати. (птахи поробили гнізда)
Пташка пір’ячко шукала,
Щось під стріхою сховала.
Покладе туди яєчка.
Її хатка – це…. (гніздечко)
Без рук, сокири побудована хата. (гніздечко).
Першим я приніс весну,
Пробудив усе від сну.
Заспіваю під вікном,
Звуть усі мене …(шпаком)
5. Завершення заняття.
Тест „Малюнок
сім”ї „
Матеріал: для
роботи необхідно використати
аркуш білого паперу
15Х20 см. чи
21Х29 см., ручку, олівець, ластик.
Інструкція 1.0:
„Намалюй свою
сім”ю”
Дітям
пропонується намалювати малюнок
своєї сім”ї, при
цьому не рекомендується роз”ясню вати, що
означає слово „сім”я”, а
якщо виникають запитання
„Що намалювати?”, слід
лише раз повторити
інструкцію. Під час
індивідуального обстеження термін
виконання завдання, як правило
становить близько 30хв.
При груповому виконанні
тесту час переважно
обмежують до 15-30хв.
Застосування тесту передбачає
(припускає) використання додаткових
завдань, записаних у
наступних інструкціях.
Інструкція 2.0: „Намалюй свою
сім”ю, де всі
зайняті звичною справою”.
Інструкція 3.0:
„Намалюй свою сім”ю,
як ти її
уявляєш”
Інструкція 4.0:
„Намалюй свою сім”ю,
де кожен член
сім”ї зображений у
вигляді якоїсь істоти”
Інструкція 5.0:
„Намалюй свою сім”ю
у вигляді метафори,
якогось образу, символу,
який відображає особливості
вашої сім”ї”.
Під час
індивідуального тестування слід
відзначити в протоколі:
а) послідовність малювання
деталей;
б) паузи понад
15сек.;
в) стирання деталей;
г) спонтанні коментарі
дитини;
д) емоційні реакції,
їх зв'язок із змістом,
що відображається.
Після виконання
завдання слід прагнути
одержати максимум додаткової
інформації (вербальним шляхом).
Як правило, пропонується
відповісти на запитання:
- Скажи, хто тут намальований?
- Де вони знаходяться?
- Їм весело чи сумно? Чому?
- Хто із намальованих людей найщасливіший? Чому?
- Хто - най нещасливіший? Чому?
Останні два
запитання провокують дитину
на відверте обговорення
почуттів, що не
кожна дитина схильна
робити. Тому, якщо
вона не відповідає на
них чи відповідає
на них формально,
не слід наполягати
на явну відповідь.
Під час
опитування педагог повинен намагатися
зрозуміти смисл намальованого
дитиною: почуття до
окремих членів сім”ї,
чому дитина не
намалювала кого-небудь із членів
сім”ї (якщо таке
сталося). Слід уникати
прямих запитань, не
наполягати на відповіді, бо
це може індукувати
тривогу, захисні реакції.
Часто продуктивними виявляються
проективні запитання
(наприклад: „Якщо б
замість пташки була
намальована людина, то хто б
це був?”, „Хто
б виграв у
змаганнях між братом
і тобою?”, „Кого
мама покличе йти із собою?”
і т.п.
Можна запропонувати
дитині для вибору
рішення 6-сть ситуацій.Три з них
мають виявити негативні почуття
до членів сім”ї,
три - позитивні:
- Уяви собі, що ти маєш два квитки в цирк. Кому б ти запропонував йти з собою.
- Уяви, що вся твоя сім”я йде в гості, але один із вас захворів і має залишитись вдома. Хто він?
- Ти будуєш із конструктора дім (вирізаєш паперове плаття для ляльки), і в тебе щось не виходить. Кого ти покличеш на допомогу?
- Ти маєш ... квитків (на один менше, ніж членів сім”ї) на цікавий кінофільм. Хто залишиться вдома?
- Уяви собі, що ти потрапив на безлюдний острів. З ким би ти хотів там жити?
- Ти одержав у подарунок цікаве лото. Вся сім”я сіла грати, але один із вас зайвий. Хто не буде грати?
Для інтерпретації також
потрібно знати:
а) вік
дитини, що досліджується;
б) склад
сім”ї;
в) вік
братів і сестер;
г) якщо
можливо, мати відомості
про поведінку дитини
в сім”ї, дитячому
садку чи школі.
Опрацювання тесту
„Малюнок сім”ї”
проводиться за схемою.
Під час
виконання завдань за
даними інструкціями оцінюється
наявність чи відсутність
спільних зусиль в
тих чи інших
ситуаціях, що зображені,
яке місце займає
сама дитина, виконуючи
тест.
Інтерпретація тесту „Малюнок
сім”ї”
На основі особливостей
зображення можна визначити:
- Рівень розвитку культури, зображення, стадію зображувальної діяльності, на якій знаходиться дитина. Примітивність зображення або чіткість і виразність образів, витонченість ліній, емоційна виразність - ті характерні якості, на яких можна розрізнити малюнки.
- Особливість стану дитини під час малювання. Наявність сильного штрихування, маленькі розміри часто свідчать про несприятливий фізичний стан дитини, рівень напруженості, скованості і т.п., тоді як великі розміри, застосування яскравих кольорів часто свідчать про зворотнє: розкованість, відсутність напруження і втоми.
- Особливості внутрішньо сімейних відносин і емоційне самопочуття дитини в сім”ї можна визначити за рівнем виразності позитивних емоцій у членів сім”ї, рівнем їх близькості (стоять поруч, взявшись за руки, роблять щось разом чи хаотично зображені на площині аркуша, далеко стоять одне від одного,сильно виражені негативні емоції).
№
|
Виділені ознаки
|
Відмітки про
наявність ознак
|
1.
|
Загальний
розмір малюнка (його
площа)
|
|
2.
|
Кількість
членів сім”ї
|
|
3.
|
Відповідні
розміри членів сім”ї:
Мати
Батько
Сестра
Брат
Дідусь
Бабуся та ін.
|
|
4
5.
|
Відстань між членами
сім”ї:
Наявність
яких-небудь предметів між
ними
|
|
.6.
|
Про види зображення:
-схематичне
зображення
-раелістичне
зображення
-естетичне
зображення
-в інтер”єрі , на
фоні пейзажу і
т.п.
-метафоричне
зображення
-в русі, дії
|
|
7.
|
Рівень прояву позитивних
емоцій в балах
(1.2.3...)
Рівень прояву негативних
емоцій в балах
(1.2...)
Рівень
акуратності виконання
|
Тест-анкета
„Де я знахожу
прекрасне?”
- Чи хвилює тебе краса природи?
а) я не помічаюв
ній красивого;
б) я
люблю певну пору
року;
в) завжди
милуюся її барвами;
г) ваша
відповідь.
- Що таке естетична поведінка?
а) вміння
гарно одягнутися;
б) хороші
манери;
в) повага
до інших людей;
г) ваша
відповідь.
- Як ти відносишся до живопису, музики?
а) мало
знайомий;
б) цікавлюсь, але не
розбираюсь;
в) знаходжу
в ньому насолоду;
г)ваша відповідь.
- Чим прекрасна людина?
а) фізичною
довершеністю;
б) високими
моральними якостями;
в) поєднанням
моральних та інтелектуальних якостей;
г) ваша
відповідь.
- Чи може бути красивою праця?
а) це
лише життєва необхідність;
б) якщо
досягнути її результати;
в) краса у
ритмі, організованості, творчості;
г) ваша
відповідь.
- Чи є краса в науці?
а) я
так не думаю;
б) це
задоволення від вирішених
завдань;
в) це
гармонія думки і
рішень;
г) ваша
відповідь.
Тест-анкета для батьків
„Чи розвиваєте ви
здібності своєї дитини?”
- Яка ваша освіта : середня, середня спеціальна, вища, інше? (Потрібне підкресліть).
- У якій сфері людської діяльності ви працюєте (медицина, освіта, економіка, право, військова, інше) ? Ваша професія?
- Чим захоплюєтесь у вільний час?
- Чи на всі питання дитини відповідаєте так терпляче чи відверто, як це можливо?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи сприймаєте серйозно „дорослі” запитання та висловлювання дитини?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи є у вас дома стенд (місце), на якому може демонструвати свої роботи дитина?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи сварите дитину за безлад у її кімнаті чи на столі, якщо це пов”язано з творчими заняттями і роботою, що не закінчена?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи є у дитини кімната виключно для її занять або частина кімнати?
-
так;
-
ні.
- Чи доручаєте дитині доручення, які їй під силу?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи допомагаєте дитині будувати її власні плани та приймати рішення?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи берете дитину у мандрівки цікавими місцями?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи допомагаєте дитині вдосконалювати результат її роботи?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи встановлюєте для дитини прийнятний поведінковий стандарт ( у межах „розумного”) і слідкуєте, щоб вона його дотримувалась?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи говорите дитині, що вона гірша за інших дітей?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи караєте дитину, принижуючи її?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи забезпечуєте дитину книгами та матеріалами для її улюблених занять?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи привчаєте дитину мислити самостійно?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи проивчаєте дитину до читання з дитинства?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
- Чи спонукаєте дитину вигадувати історії, фантазувати?
-
так;
-
іноді;
-
ні.
20. Чи
дозволяєте дитині брати
участь у плануванні
сімейних мандрівок, справ?
- так;
- іноді;
- ні.
21. Чи
хвалите дитину за
вивчені вірші, розповіді,
пісні?
- так;
- іноді;
- ні.
22.
Чи вчите дитину
вільно спілкуватися з дорослими
будь-якого віку?
- так;
-
іноді;
- ні.
23. Чи розробляєте
практичні експерименти, аби
допомогти дитині більше дізнатись про щось ?
- так;
- іноді;
- ні.
24. Чи
дозволяєте дитині гратися з
усіляким непотребом?
- так;
- іноді;
- ні.
25. Чи спонукаєте дитину
знаходити проблему, а
потім її розв”язувати?
-
так;
- іноді;
- ні.
Тема заняття : „ Зображення
фігури людини”.
Методичні рекомендації
Всі
види і жанри
образотворчого мистецтва безпосередньо
розказують про людину.
Переважно завжди основним
об”єктом в образотворчому мистецтві
є людина, її
зовнішність, складний духовний світ, характер,
настрій, багатство особистості.
У
програмі гуртка образотворчого мистецтва
заняття з цієї
теми зустрічаються здебільшого
в тематичному малюванні.
У більшості випадків
діти зустрічаються з
проблемою зображення постаті
людини і основне
завдання керівника гуртка
полягає у тому,
як правильно навчити дітей
зображати людину, передавати
пропорції постаті та її частин.
Для
дітей молодшого шкільного
віку (початковий рівень
навчання) зображення людини
є улюбленою темою, проте
до малюнку діти мають
свої підходи: частини
тіла дитина малює, якщо знає їхні функції
(за допомогою ніг
людина ходить, руками
бере предмети, очима
бачить, ротом їсть,
носом дихає). Усе це
дитині стає відоме
не зразу. Спочатку
дитина малює тільки
голову і ноги,
потім - голову,
ноги і руки,
а ще згодом
- тулуб. До
якого домальовує руки
і ноги.
Часто
на малюнку дитина
виділяє як основу зовсім
другорядні елементи (прикраси:
бант, ґудзики, брошку), якими
вона захоплюючись, приділяє
більше уваги. Щоб
підкреслити значущість їх,
ці другорядні елементи
дитина зображує занадто
великими.
Характерними
помилками дитячих малюнків
у зображені людини
є надмірно велика
голова, довгі шия
і руки, а
ноги здебільшого короткі
з маленькою стопою.
Тому педагог повинен уміти
пояснювати учням будову та
пропорції людини відповідно
до їхнього вікового
сприйняття.
Дуже
корисно для дітей
6-7 років виконувати фігуру
людини аплікацією. Учні
використовують кольоровий папір. Робота
полягає у тому,
що із клаптика
кольорового паперу без
допомоги ножиць, руками
відірвати потрібну створеної
фігури людини: голова
- клаптик паперу
овальної форми, шия
- маленький прямокутник,
а торс -
великий шматок.
Вчитель повинен звернути
увагу дітей на те, що
плечі ширші від
голови.
У
своїх роботах характер
руху фігурок діти
вибирають самостійно.
Також діти
можуть скласти фігурки людей
з аркушів у
клітинку. У цій
роботі вивчаються пропорції :
голова - у
вигляді 2х2 клітинки, торс
- 2х6 клітинок, дві
руки по 1х3
клітинки і т.п.
такі фігурки діти
обов”язково повинні придумувати
у русі, наклеївши
їх на аркуш
паперу, придумати сюжет
і композицію. Фантазія
дітей безмежна, так
хлопці з таких фігурок
виконують композицію на
тему футболу, боксу,
тощо. У дівчат улюбленою
темою стають театр,
танці і т.п.
У
ході такого заняття
учні повинні зрозуміти,
що рухи людини
виникають від згину суглобів,
знати у якому
напрямку згинається рука,
нога. Час потрачений
на таку роботу
- це основа
подальших успіхів.
Після схематичного зображення
людини та короткого
знайомства з пропорціями можна
перейти до силуетних
начерків постаті людини.
Малюнок повинен
виконуватись зразу пензлями,
без попередньої роботи
олівцем. Для дітей
віку 6-8 років це
важко, проте малюючи
пензлем вони вчаться
узагальнювати, що якраз
і потрібно на
даному етапі роботи.
Ця робота вчить
дітей не боятись
пензля.
Щоб
спростити завдання робота
виконується на тему
„Малюнки первісної людини”.
Діти із задоволенням
зображують сцени з
життя первісної людини.
Обов”язково
учням треба нагадувати
про композицію. Перед
тим, як почати
малювати, дитина знати
скільки силуетних начерків
їй треба зробити.
В малюнках дітей
люди завжди зображені
лицем до глядача,
важливо, щоб вони
навчились зображати людину
із боку, ззаду
і т.п.
Для маленьких
дітей можна спростити малюнок
роблячи схематичне зображення
людини: голова -
овал, шия -
паличка, торс -
довга паличка, ноги - дві
палички. У малюнках
дітей руки завжди
бувають короткими, потрібно
пояснити їм пропорції
тіла, звернути увагу
на ліктьову частину,
згин руки і т.п.
Діти
малюють, щоб запам”ятати
основні пропорції, основні
частини. Інші малюнки
вони виконують за
бажанням різнокольоровими фарбами, без
допомоги олівця, пензлем.
Аркуш паперу наповнюється
червоними, синіми. Зеленими
фігурками. В одних
вони більш вдалі,
в інших -
не дуже... Не
біда, головне -
малюки побачили : людина
на їхніх малюнках
ожила і може
рухатись!
Тема
заняття : „Малюнки первісної
людини”.
Мета: навчальна
- сформувати
уявлення про пропорції
постаті людини, вміти
передавати рух людини,
її статичність; ознайомити
з першими мистецькими
творами людини.
розвиваюча - розвивати
окомір і практичні
навички роботи з пензлем.
Тип заняття : комбінований.
Матеріали: туш,
пензлик, папір, чорна
гуаш, акварель, вода,
палітра.
Наочні
матеріали: ілюстрації
розписів первісних малюнків
( мал.. з
печери Альта міра, Монтеспан,
Фон-де-Гом, Вілендорф, Лотре)
Техніка: силуетний
малюнок.
Місце
проведення: кабінет
образотворчого мистецтва.
Хід
заняття.
1. Активізація уваги
учнів.
Оголошення
теми та завдань
заняття.
2. Вивчення
нового матеріалу.
Розповідь
керівника гуртка.
Почувши
слово „первісний”, багато людей
уявляють щось примітивне, недосконале, грубе,
проте первісні художники
були засновниками всіх
основних видів сучасного
мистецтва: графіки (малюнки
та силуети), живопису
(зображення в кольорі,
виконані мінеральними фарбами),
скульптури (фігурки, вирізані
з кістки, каменю
та виліплені з глини).
Учені
вважають, що печерний
живопис з”явився приблизно 40 тис. рр. тому. Для
виконання наскельних рисунків
первісні художники використовували мінеральні
фарби вохристого, червоного,
коричневого, чорного та
жовтого кольорів. Техніка виконання
робіт удосконалювалася, і
приблизно за 15-18 тис.рр.
до н.е. стався
справжній розквіт печерного
живопису.
У
своїх роботах митці
зображували північних оленів, бізонів, кабанів.
Паралельно
з викладом нового
матеріалу вчитель демонструє
слайди та ілюстрації
творів первісного мистецтва.
Зразки цих творів
знайшли в печерах
Альта міра (Іспанія), Фон-де-Гом,
Монтіньяк, Ком барель,
Ніо (Франція).
Усе частіше
в наскельних творах
зустрічається зображення людини,
яка бере участь
у полюваннях та
військових сутичках. Первісні
люди займались також рибальством, згодом землеробством і тваринництвом. Діяльність людини
тісно була пов”язана
з живою природою.
Ми бачимо як
на наскальних малюнках
зображено диких тварин:
олені, зубри, тигри,
мамонти, кабани; ці
зображення сьогодні вражають
своєю достовірністю.
Зверніть
увагу. Як зображали
людей первісні митці
- це силуетний малюнок.
Бачите як змінюється
тіло людини в русі
: нахиляється вперед
тулуб, голова.
Постать
людини являє собою
складний комплекс різноманітних форм.
Вивчення
пропорцій людини дає
змогу художнику правильно
передавати їх.
4. Постановка практичного
завдання.
Розповідь керівника гуртка..
Уявіть себе
первісним художником, який
хоче відтворити сцену
із життя свого
племені. Людина у
нас буде схематично
зображена як і
у первісних людей :
голова - овал, шия
- паличка, торс
- довга паличка,
ноги - дві
палички. Спробуємо також
зобразити і тварин
на яких полюють
давні мисливці
5. Виконання практичного завдання.
Практичну
роботу гуртківці виконують
без підготовчого рисунка
олівцем.
1.
Широким пензлем
№14-16 за допомогою
акварельних фарб покриваємо
фон. Даємо фарбі
підсохнути.
2.
Тонким пензлем
№ 3-5 за допомогою гуашевих
фарб або туші
робимо силуетні зображення
первісних людей на
полюванні.
3.
Почекавши поки
малюнок висохне, зминаємо
папір (робимо імітацію
скелі). В результаті
отримуємо рельєфний малюнок,
який наклеюємо на
чистий аркуш паперу
(відступаємо на 1см.
на рамочку).
Керівник
гуртка допомагає учням,
у яких у
процесі роботи виникли
труднощі.
5.
Завершення заняття.
Тема заняття. „ Художній
розпис диску (пластинки чи
пляшки)”.
Методичні рекомендації.
Навчальна програма
з образотворчого мистецтва
для початкового рівня
(І-ІІ-й рік навчання)
передбачає різні види
роботи з дітьми
і має мету
- виховати у них почуття
прекрасного. Значна роль у цьому
відводиться декоративному малюванню.
Декоративне малювання
для дітей молодшого
шкільного віку -
це малювання різних
орнаментів за допомогою
фарб, олівців на
площині паперу та інших поверхнях
(диск, пластинка чи
пляшка).
Під
час навчання декоративним
видам діяльності діти
набувають знань, засвоюють
кольори, набувають уміння
розрізняти геометричні фігури,
знайомляться з законами
композиції: розташовують елементи
візерунка у просторі
аркуша паперу, а згодом
у просторі пластинки
і т.п.
На
заняттях гуртківці засвоюють
технічні прийоми декоративного
малювання: проведення прямих,
ламаних та хвилястих
ліній, мазків різного
характеру, крапок. Завитків,
обводок, дуг, кругів,
вільних мазків, тощо.
Художній
розпис пластинок (дисків) продовжує
тему „Орнамент”, яка
вивчалась на попередніх
заняттях гуртка. Художній
розпис є підсумковою
практичною роботою у
вивченні цієї теми.
Так в освоєні
теми „Орнамент” діти
повинні заповнювати візерунком
такі геометричні форми,
як квадрат, ромб,
прямокутник, коло, тощо.
Розпис
пластинок чи дисків
сприймається дуже добре
серед дітей, оскільки
вони бачуть результати
своєї праці, можуть
створити і цінувати
прекрасне, поважають працю
одне одного. Така
ж робота проводиться
і серед гуртківців
старшої групи. Але
ускладнюється тим, що діти
працюють олійними фарбами.
У
цьому виді діяльності
основна увага приділяється
умінню дітей гармонійно
поєднувати кольори, їх
відтінки у візерунку,
умінню добирати певні
кольорові поєднання відповідно
до кольору фону
(тла).
Джерелом
матеріалу для декоративних
видів діяльності є
навколишня природа та
твори декоративно-ужиткового мистецтва.
Завдяки сприйманню творів
декоративного мистецтва збагачується
уявлення дітей про ритм,
симетрію, значення колориту,
просторової композиції. Візерунки,
які бачила дитина
раніше не утримуються
у її пам”яті
повністю, але збагачують
її уявлення. Дитина
поєднує елементи візерунків
по-своєму, придумує нові,
а це сприяє
розвитку творчої ініціативи
та активності.
Виклад
цієї теми необхідно
супроводжувати демонстрацією наочних
матеріалів.
Декоративно-ужиткове мистецтво тісно
пов”язане з орнаментом.
Вчитель показує роботи
та репродукції творів
декоративно-ужиткового
мистецтва: глиняного посуду,
ткацтва, розпис народної
печі, петриківський розпис,
тощо.
Під
час розгляду творів декоративно-ужиткового мистецтва
потрібно допомогти дітям
виділити елементи орнаменту
(квіти. Завитки, ромби
і т.п.). кольорове
поєднання, ритм.
Навчаючи
малювати орнамент на пластинці чи
диску, кер.гуртка користується
частковим показом. Показати
треба технічні прийоми
(малювання ліній різної
ширини, дуг, хвилястої
лінії та ін.).
Пояснити дітям, що
поступове зменшення товщини лінії
залежить від кута
нахилу пензля до паперу
і міри притискання
ворсу (чим ближче
держачок пензля до
паперу, тим ширша
лінія, і навпаки)
Діти
повинні пригадати, як
малювати потрійний мазок
(спочатку мазок по
середині, а потім
з боків намалювати
так, щоб усі
три з”єдналися), як
малювати хвилясту лінію
(ледве-ледве рухаючи рукою
то вниз то
вгору, малювати кінцем
пензля).
Накладати
фарбу на фарбу
тоді, коли одна
уже просохне...
Виконана
робота стане прикрасою
кабінету Образотворчого мистецтва,
чи поповнить дитячу
домашню колекцію. За
бажанням гуртківців з
розписаних пластинок (дисків)
можна зробити колективне
настінне панно, робота
над яким об”єднає
і зблизить дітей
та стане хорошим
результатом їх творчої
роботи.-
2 -
Тема
заняття „Художній розпис
пластинки чи диска”.
Мета : - сформувати
уявлення про композицію
у народному розписі;
-
розвивати практичні
навички роботи з
пензлем.
Тип
заняття: комбінований.
Наочні
матеріали: - зразки
елементів народного розпису;
-
зразки або
репродукції творів декоративно-ужиткового мистецтва;
-
твори народних
умільців.
Матеріали: пензлі,
фарби, гуаш, палітра,
вода.
Техніка: розпис.
Місце
проведення: кабінет
образотворчого мистецтва.
Хід
заняття.
І.
Активізація уваги учнів.
Оголошення
теми та завдань
заняття.
ІІ.
Актуалізація опорних знань:
Розповідь керівника гуртка..
На попередніх
заняттях ми з вами ознайомились
з видами орнаменту.
Навчились малювати орнамент
у різних геометричних
фігурах: квадраті, ромбі,
трикутнику, колі. Підсумком
вивченої теми стане
виконання художнього розпису
на пластинці чи
диску. Подібні розписи
ми зустрічаємо у
декоративно-ужитковому мистецтві.
ІІІ. Вивчення
нового матеріалу:
Розповідь керівника гуртка.. ( Учитель супроводжує
виклад демонстрацією наочних
матеріалів).
На
таренах України працює багато
народних майстрів різних
напрямків
декоративно-прикладного мистецтва, вироби
яких користуються великою
популярністю.
Кожен
майстер використовує власну техніку, підбирає кольори та
рисунки. Завдяки цьому
й кожний регіон
країни вирізняється своєю
самобутністю, неповторністю. Має
своє „обличчя”.
Вироби
народного художника є його „візитною
карткою”. І свої
вміння та секрети
він передає наступному
поколінню.
Усі
розписи, які створюють
народні майстри, можна
композиційно вписати в
прості геометричні фігури
- коло, трикутник,
квадрат, прямокутник. Форма
цих композицій залежить
від форми площини,
яку оздоблює майстер.
Сприймаючи
будь-який твір, наш
погляд зупиняється на
певних елементах композиції,
які в першу
чергу кидаються нам
у вічі. Вони виділяються
кольором, оригінальністю авторського
вирішення. Художники називають
ці елементи композиційним центром.
Учитель демонструє
змалювання композиційного центру
у колі на
предметах народної творчості:
гончарні вироби, дерев”яні
тарілки, зразки розписаних
дисків і т.п.
ІУ. Постановка
практичного завдання.
Розповідь керівника
гуртка.
Сьогодні ви
спробуєте свої сили в ролі
народного майстра. Уявіть,
що вам поступило
замовлення виконати розпис
на пластинці. Вам
треба виконати творчу роботу
в такій послідовності:
1.
На аркуші
паперу зробити ескіз розпису
простим олівцем. Визначити,
де буде композиційний
центр. Обрати елементи розпису, форму
та розмір.
2.
Визначитись із кольоровою
гамою композиції.
3.
Покрити фон
(диску, пластинки чи пляшки) фарбою за
допомогою губки чи
пензлика.
4.
За допомогою
пензлика та фарб
після висихання фону
нанести елементи розпису.
У.
Виконання практичного завдання.
Керівник
допомагає учням практичними
порадами.
УІ.
Домашнє завдання.
Записати розповідь
бабусі чи дідуся,
іншої літньої людини про
те, які види
декоративно-прикладного мистецтва були
розвинуті у нашому
населеному пункті.
Сценарій
виховного заходу
„Український народний
одяг”.
Мета: Сформувати
цілісний образ національного
українського костюму завдяки
залученню цікавого та
інформаційного матеріалу на
основі емоційно-образного сприйняття
та навчально-пізнавальної творчо-практичної роботи;
Створити в
уяві дітей цілісний
образ народного костюму,
розвинути творчу уяву.
Виховувати ставлення до
рідного краю, традицій
народу;
Передати особливості
українського народного одягу;
зображення фігури людини.
Матеріали: експозиції,
ілюстрації народного костюму.
Звучить
мелодія „Українці, всюди
українці” (настановка на сприйняття
теми).
Вітальне
слово.
Учень: Гостей
дорогих ми вітаємо,
щиро
Стрічаємо з
хлібом, любов”ю і
миром.
І Учениця: Для гостей
відкрита
Хата наша
біла.
Тільки б
жодна кривда
В
неї не забігла.
ІІ
Учениця: У полі калина.
У полі червона
хорошенько цвіте.
Ой роде
наш красний,
Роде наш
прекрасний,
Не цураймося,
признаваймося -
Бо багато нас
є.
Вступне
слово :
Нема, напевно,
жодної людини, яка б залишилась
байдужою, почувши щиру
українську пісню, побачивши
неповторну українську красу
безмежного золотого лану,
неозорого блакитного неба.
Сьогодні
ми заглянемо у
минуле століття і
ще раз переконаємось
у тому, що
український народ надзвичайно
працьовитий і талановитий.
Скільки
чудових речей він створив своїми
натрудженими золотими руками.
І Ведучий. Розпочинаємо нашу
подорож до музею українського
костюму. (Уявна подорож до
музею укр. костюму.
Оглядова бесіда).
Перед
нами зразки нар.
одягу. Ви, напевно, вже
помітили, що це
особливий вид мистецтва, який тісно пов”язаний з
побутом, звичаями, традиціями
нашого народу.
Наш
костюм артистично багатий.
І це багатство
виявляється у розмаїтті
барв та відтінків
кольорової гами.
Погляньте
на територіальні відмінності
і особливості.
Дітям демонструється ілюстрований
матеріал „Укр.. костюм кін.
ХІХ-поч.ХХст.”
Тут
показано одяг
Зах.Закарпаття, Львівщини, Буковини,
сх..Закарпаття, Донеччини, Дніпропетровщини, Поділля,
Київщини, Полтавщини, Харківщини.
ІІ
Ведучий. Зараз
сучасні люди з
різних країн здебільшого
мають схожий одяг:
в Україні, Америці,
Австралії і т.п.
- це плаття,
костюми, куртки, светри,
сукні.
У
давнину люди одягались по-різному, по-іншому,
ніж сьогодні. Одяг кожного
народу нічим або
майже нічим не
нагадував одягу інших
народів, називався він
„убрання”.
Виготовляли
його власноруч, дещо замовляли
у майстринь, чоботарів.
Розповідь . Перед
нами зразки справжнього укр.одягу
селянки; один з них святковий,
а інший буденний.
Весь
одяг поділяють на:
- натільний;
- нагрудний - ( той,
що покриває верхню
частину фігури);
- поясний -
(той, що закріплювався
на талії людини
і покривав фігуру
нище пояса);
- теплий верхній -
(одягали поверх іншого
одягу).
*
Спробуйте пояснити, чому
він так називається?
*
Який відомий одяг
ми відносимо до
натільного?
*
Який одяг належить
до поясного, нагрудного, теплого
верхнього?
Натільний укр.одяг
був єдиним для
чол.. і жінки.
*
Спробуйте відгадати, який
саме?
А
тепер для вас
загадка: Один вхід
і три виходи.
Що це? (Сорочка).
І Ведучий. Укр. сорочки
були обов”язково білого
кольору. Вишивали сорочки
з верху по
рукавах, навколо шиї
і по низу.
Вишивка могла бути
або різнокольоровою, або
лише вишита червоними
і чорними нитками.
Звучить
пісня „Два кольори”.
ІІ
Ведучий. Виготовляли
сорочки з тканини,
яку ткали дома з
льону чи
коноплі. В цій
уявній залі ми
бачимо ткацький верстат
і одяг, що виготовлено
власноруч в укр.
родині. Далі розповідь
поведе екскурсовод.
Екскурсовод. Перед нами -
костюм селянки. Він складається з
довгої вишитої сорочки (натільний
одяг) та поясного одягу: це
могла бути дерга,
запаска, плахта, передниця.
Дерга -
це один довгий
шмат тканини. Який жінки
обмотували навколо свого
стану. Виготовляли її
з грубої тканини,
яку ткали. Одягали
її в робочі
дні. Підперезували „крайкою”
поясом.
Запаска -
складалась з двох частин.
Перша - ширша
і довша. ЇЇ пов”язували
на талію ззаду. Друга – вужча і
коротша, пов”язували з
переду і тому
вона називається передниця. ЇЇ
оздоблювали вишивкою. Шили її з грубої
тканини чорного, синього, червоного, іноді
білого кольорів. Носили в
робочі дні, рідше
- на свято.
І Ведучий. А чим
відрізняється спідниця від
плахти? Спідниця - зшитий
одяг. На відміну від плахти, чи
іншого поясного одягу.
А який
головний убір носили
наші пращури?
І Учениця. На голові
у дівчини був вінець,
а у заміжньої
жінки - рушникоподібний шматок
тканин, що накидався
на багато прикрашений,
твердий, виконаний з
дорогої тканини головний
убір, яким щільно
прикривали волосся.
Закривання
волосся було обов”язковим.
„Світити волосся” вважалось
неприпустимим, і за
уявленнями, це могло
викликати неврожаї. Мор
тварин.
ІІ
Учениця. Може чули слово
очіпок ? Це -
старовинний убір заміжньої
жінки у вигляді
шапочки. Які ще
види головного убору
можете назвати?
Учень. Комплект
чоловічого селянського одягу
складався із сорочки
до колін, що
одягалась на випуск
та перев”язувалась шкіряним
або в”язаним поясом
нешироких штанів-портів.
На
поясі кріпили необхідні речі - кресало,
гребінь, невеликий ніж.
Головний убір -
валяна шапка.
А
ще - шаровари
- широкі штани.
Це зручний одяг
для верхньої їзди.
Побутували вони там,
де займалися скотарством.
Шаровари - улюблений
одяг козаків.
Верхній
одяг - свита
чорного, коричневого, а
той білого кольору.
Взимку - кожух
білого, пізніше жовтого
кольору, оздоблений вишивкою.
У негоду
поверх одягали плащоподібний одяг
- кирею.
Волосся
на голові підрізували
під макітру. Бороду
носили тільки літні
чоловіки. Згодом з”явилась
нова зачіска -
бриття голови із
залишанням волосся - оселедця.
Влітку на голови
вдягали солом”яний бриль.
І Учениця. А дівчата
ходили так: заплітали
волосся у одну або
дві коси. Влітку
ходили з непокритою
головою, обвиваючи її
стрічкою, а на
свята одягали вінки.
Носили
і хустку -
жіночий оберіг. Зв”язували
кінці під підборіддям,
або на потилиці.
Любили дівчата уквітчувати
голову маками. Чорнобривцями, мальвами.
Волошками, жоржинами.
ІІ
Учениця. Своєрідним
жіночим оберегом був
віночок. Його плели із різного
зілля від весни
до осені. Останнім
у році був
вінок із золотого
кленового листя.
До
вінка вплітались до
20-ти квіток, кожна
з них була
і лікарем і
оберегом. Найпочесніше місце
належало деревію -
символу нескореності. Барвінок
- життя і безсмертя,
безсмертник - здоров”я.
А ще -
ружа, мальва, любисток,
волошка, ромашка, незабудки, цвіт
калини, чорнобривці.
Учень. І звичайно стрічки.
Першою в”яжуть світло-коричневу -
символ землі-матінки. Вона
було посередині, ліворуч
і праворуч від
неї дві жовті
- символ соня.
За ними йдуть
зелена світла і
темна - символ
життєдайної природи і краси та
юності. За ними
в”яжуть синю і голубу
- символи неба
і води. Що дають
силу і здоров”я.
Оранжева - символ
хліба.
Фіолетова -
мудрості.
Малинова
- символ душевності і
щирості.
Рожева - достатку.
В”язали і
білу стрічку. Коли
її кінці були
розшиті сріблом і золотом. На
лівомі кінці вишивали
сонце, на правому
- місяць.
Дітям
демонструється прив2язування
стрічок до віночка.
Люди вірили
у силу стрічок,
які мали вберегти
волосся від чужих
очей. Відмірювали їх за довжиною
дівочої коси, щоб
її сховати від
злих очей.
І Ведучий. Але основним
елементом українського одягу вважається
вишивана сорочка.
Вишивка
- це вид
декоративно-прикладного
мистецтва. Ним займаються
переважно жінки. Використовували для
цього кожну зручну нагоду:
досвідки чи вечорниці,
у години відпочинку
від польових робіт
- навесні і літом.
ІІ
Ведучий. Готуючись
вийти заміж кожна
дівчина, як правило,
повинна була мати
50, 80, іноді
100 сорочок для
буденної роботи, свята,
на весілля і, навіть,
на смерть. Дівчата
змагались між собою у
доборі узору, композиції
орнаменту, майстерності вишивки.
Як
це було?
Інсценізація
звичаю.
Сценка.
Мати: „Ось
закінчились всі роботи
в полі. Сідай
доню, вже вишивати,
придане собі готувати”.
Донька. „ Мамо, мамочко,
а можна я
дівчат покличу?”.
Мати: „ Себто, ти
хочеш у нас
вечорниці справляти?”
Донька: „Так”.
Мати: „Ну, що з
тобою поробиш, клич
вже їх! Може, ще
й хлопці прийдуть?”
Донька: (вибігаючи) „А як же !”
Мати: „Ну, що за
молодість! Цілу ніч
прогуляла б, тільки музика
та пісні. То ж споконвіку
так ведеться і
колись, як згадаю,
літа-літа...наче орли сизокрилі..”
(Мати співає).
Дівчата:
„Добрий вечір, у
вашій хаті!”
Мати:
„І вам,
вечір добрий, заходьте,
сідайте, будь-ласка на
нашій лаві”.
(Дівчата
сідають, розглядають вишивки).
Донька:
„Так гарно
і любо вишивати,
коли співаєш. Давайте , якусь пісню
заведемо!”
(Дівчата
співають пісню „Вишиванка”).
Хлопчик
Петрусь: „Мама
вишивала мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
-На, вдягай,
синочку.
В нитці
- сонце золоте,
Пелюстки багряні.
Ласка мамина
цвіте
В тому
вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся.
Підійду і обніму
Я свою
матусю!”
Маленький хлопчик:
Ой заграйте,
музики,
В мене
гарні черевики.
Танцювати я мастак
Український гопак.
(Танцюють).
Дівчата:
„Ой пізно
вже, скоро півні
заспівають, пора додому.
-
Пора, пора.
-
Навишивалися, наспівалися,
потанцювали.
-
Дякуємо вам за
такі гарні вечорниці.”
Мати:
„Бувайте здорові,
на добраніч!” (Закінчення)
І Ведучий. Як же
складається доля сучасного
українського костюму?
ІІ
Ведучий. Він оживає на
весіллях, в малюнках
посуду, на картинах,
у театрі.
Підходить
до кінця екскурсія
до музею. А
далі ми будемо
працювати у творчій майстерні.
У
своїх малюнках ви
спробуєте передати особливості
українського одягу.
Головним
героєм має бути
людина - чоловік чи жінка,
хлопчик чи дівчинка,
одягнені у народний
костюм.
Після закінчення
виступу дітям пропонується намалювати укр.
нац. костюм. Відводиться перерва
чи підготовка робочих місць до
образотворчої діяльності. За
бажанням дітей чи
браком часу, ця
робота пропонується на
домашнє завдання.
Художні
конкурси
Конкурси
можна проводити на
перерві або у
години дозвілля
„Намалюй прислів”я”
Суть
конкурсу полягає у тому,
щоб за короткий
термін часу намалювати
малюнок на такі прислів”я:
-
На чужий
каравай рот не відкривай;
-
За двома
зайцями поженешся - ні одного
не спіймаєш;
-
Дареному коню в зуби
не дивляться;
-
Одна голова
добре, а дві краще.
„Медаль
для друга”
Намалюйте гарну
медаль, яку можна
вручити друзям за особливі
заслуги, наприклад:
-
Любителю шоколаду;
-
Кращому прохіднику
калюж;
-
За швидке
зав”язування шнурівок;
-
Затятому оптимісту
і т.п.
„Шнурівочка”
За
допомогою довгої шнурівки виконати на
підлозі малюнок.
„Хто сховався
в крапці”
На
аркуші паперу малюємо
багато точок, учаснику
гри потрібно по
ним намалювати малюнок.
„Дві
руки”
Фломастерами на
аркуші паперу написати
двома руками одночасно:
лівою --ім”я, правою
- прізвище; лівою -
цифру 13, правою
- 99; лівою -
дерево, правою - будиночок.
„Домалюй паркет”
Домалюй
паркет відтворивши малюнок:
„Закінчи малюнок..”
Пофантазуйте і закінчіть
малюнок
- зброя для
метання стріл;
- в ній
можна плавати на воді;
- захищає від
дощу;
-
за допомогою
нього стрибають з
парашута;
- росте в
лісі;
- в
неї збирають фрукти
і овочі;
- іграшка, яка
літає і стрибає.
Тема
заняття „Зображення домашніх тварин”
(початковий рівень,
І-й рік навч.)
Мета: -
сформувати уявлення про
пропорції тварин (кішку,
кролика, свиню);
-
розвивати окомір
і практичні навички
роботи в техніці
графіки;
-
дати уявлення
про приручення тварин
людиною;
-
виховувати любов
до „братів наших
менших”;
-
розвивати естетичні
почуття, зображувальні навички.
-
Ознайомити
дітей з
роботою художника анімаліста.
Тип
заняття: комбінований.
Наочні
матеріали: ілюстрації
із зображенням тварин,
творчі роботи учнів,
наочність.
Матеріали: папір,
ластик, олівець (туш,
перо, вугілля).
Техніка: лінійний
рисунок.
Хід
заняття
1. Організація учнів
до заняття.
ІІ. Оголошення
теми і завдань
заняття.
ІІІ. Вивчення
нового матеріалу.
1. Розповідь
вчителя:
Тваринний світ
не залишає байдужою
кожну людину, особливо
художника-анімаліста.
* Художник-анімаліст -
художник, який працює
в анімалістичному жанрі.
Він повинен
любити природу, її
творіння, уміти спостерігати за
ними.
З
давніх давен люди
зображують тварин. Давні
художники малювали на
стінах та скелях
печер оленів, риб,
зубрів, тигрів, мамонтів,
кабанів; ці зображення
сьогодні вражають своєю достовірністю.
У І
тис. до
н.е. магічні фігурки
птахів і звірів
із глини, металу,
кістки означили анімалістичний стиль
у мистецтві скіфських
племен від Карпат
до Зх.Китаю.
Монументальними та
величними видаються нам
зображення тварин, птахів
у творах Стародавнього
Єгипту. Адже багатьох
із них єгиптяни
вшановували як богів.
Священними
тваринами вважались бик,
кішка, сокіл. Сфінкси -
людиноподібні істоти -
втілювали зв”язок людського
і тваринного начал
у природі. І
донині в деяких
країнах тварин ушановують
як богів: в
Індії - корову,
змію, мавпу; в
Китаї в честь
тварин назвали 12-й
календар (кінь, кролик,
свиня, півень, тигр,
собака, миша, вівця,
бик, змія, мавпа і,
навіть, дракон)
Із
ХУІІст. У Голландії
зображення тварин виділяється
в окремий жанр мистецтва. Його
засновники - А.Кейп
і П.Патер -
майстерно змальовують домашніх
(свійських 0 тварин на
фоні ферм та
природніх ландшафтів.
-1-
Образи тваринного
світу надихають на
творчість багатьох художників.
Зокрема пригадаймо ілюстрації
В.А. Сєрова до
байок І.А.Крилова.
Зображення живих
істот ми зустрічаємо у
деяких геральдичних творах
- гербах (США,
Росія, Сирія, Польща,
Нова Зеландія).
* Геральдика
- наука про
герби та іншу
графічну символіку держав
і осіб.
У
нашій країні одним
із нац. символів є
лелека. На гербі
Галичини ми бачимо
ворона. На гербі
міста Львова зображений
лев...
На
превеликий жаль, багато
тварин та птахів
перебувають на межі
зникнення, їх занесено
до Червоної книги,
щоб люди знали,
що їх залишилось
дуже мало на
Землі, й уживали
заходів для їх
збереження.
Кожен
із вас знає,
яких тварин ми
відносимо до свійських.
Вони живуть поруч
з людиною і
про яких вона
піклується.
2. Розвиваюча гра
„Півник, котик”.
Учитель навмисно
на дошці зображує
тварин із помилками,
а діти вказують
на ці помилки і
таким чином спільними
зусиллями домагаються правильного
зображення.
3. Аналіз зразків.
На
малюнках зображено свиню, кішку
і кролика.
Колись у
давнину, всі свійські
тварини були дикими.
Тулуб: у
всіх тварин круглої
форми.
Вуха: у
свині - цікавої
форми, у кішки
- трикутної, у
кролика - довгі,
овальні, схожі на
листочки
Хвіст: у
кішки - довгий,
у кролик -
коротенький, у свині
- маленький, тоненький,
закручений наче бублик.
Лапи: у кішки
та кролика малюємо
тільки передні короткі,
а у свині
- всі 4: 2 передні
та 2 задні.
3.Пояснення послідовності виконання
роботи:
а) малюємо
тулуб, у всіх
тварин він круглий;
б) голова
тварин з”єднується знизу
з тулубом.
в) лапки
кішки та кролика
малюємо однаково, у
свині малюємо всі
4-и ноги.
г) малюємо
вуха.
д) далі
очі, ніс, рот;
у кішки та
кролика вуса.
4.Самостійна робота.
Виконувати роботу
ви будете графічними
способами. Домінуючу роль у роботі
відігравали лінія, й від того,
як вона буде
проведена, залежатиме краса
вашого рисунка. Тобто лінія
може бути живою,
пластичною
5. Підбиття підсумків
уроку.
6. Домашнє завдання.
Виконати з
натури 3-4 начерки
постаті тварин на
одному аркуші паперу.
Передаючи рух, необхідно
врахувати те, що
готуючись до стрибка.
Тварина завжди трішки
подається назад.
ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ
РОБОТИ
У КАБІНЕТІ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
· Перед заняттям
покласти на парту
газету чи клейонку.
· При роботі
з фарбами та
після закінчення роботи
прослідкуй, чи добре закриті баночки з фарбами та коробка з-під
фарб.
· При роботі
з клеями та
лаками прослідкуй, чи
добре вони закриті.
· Лак не
вдихай! Після роботи
з лаком провітри
приміщення.
· При роботі
з ножицями клади
їх праворуч від
себе із замкнутими
лезами.
· Передавай ножиці
кільцями вперед із замкнутими
лезами.
· При роботі
зі склом оброби
його краї скетчем.
· Після закінчення
роботи прибери робоче
місце.
· Художню роботу
поклади у спеціальне
місце для висихання.
· Витри парту
від крапель фарби
та води вологою
серветкою.
Педагогічна
взаємодія керівника гуртка і учня
на заняттях гуртка.
Сьогодні провідна
роль у позашкільному вихованні
відводиться внутрішнім силам
самої особистості дитини,
яка виступає активним
суб’єктом власного
життя. Зусилля керівника
гуртка повинні спрямовуватись на
збереження, реалізацію та
прозвиток цих сил. Центром
відліку стає дитина як цінність.
Нова освітня
методика класифікує позашкілье
виховання як взаємодію, процесс
створення керіником гуртка
оптимальних умов для
реалізації дитиною свого
природнього потенціалу, формування
базису її особистої
культури, системи ціннісних
ставлень до світу
та самої себе.
Поняття
педагогічна взаємодія це – співпраця, діалогічне
партнерство, комунікація дорослого
і дитини під
час педагогічного процесу, вплив
один одного, взаємна
підтримка і допомога. На занятті
цей процес проходить за таких
умов:
-Взаємодія
вчителя та учня в навчальному процесі.
Можна привести
як приклад новаційну
систему за методикою
Монтессорі, згідно якої
вчитель відмовляється від
традиційної класно-урочної системи і
будує оригінальний навчальний
процес, що базується
на визнанні кожнем
учнем права на значну
автономію самостійність,
свій темп у
роботі і специфічні способи
оволодіння знаннями.
На заняттях гуртка ця
взаємодія проходить за такими
векторами:
Вчитель-учень .
На заняттях вчитель проводить виклад
матеріалу, подає інформацію
і отримує знання шляхом обміну з
учнем за принципом «Ти
мені- я тобі».
Вчитель-учень-учні.
Керівник
гуртка може використовувати на
заняттях інтерактивні методи
проведення уроку. Це може
бути бесіда у колі,
групове заняття, метод
«Мікрофон» , «Мозговий штурм» і т.п.);
Вчитель-учень-компетентні особи.
Вчитель
може проводити відкритті
заняття, творчі звіти
гуртка, виховні заходи шляхом залучення так
званих компетентних осіб. Ними
можуть бути батьки, старші товариші, колишні
вихованці, що закінчили навчання
у гуртку і пов’язали свою
професійну діяльність із
своїм колишнім захопленням, відомі творчі
люди міста, району, працівники соціальних служб, тощо.
Вчитель-учні-природа.
На
заняттях гуртка керівником
гуртка і дітьми
проводиться спільна робота
по створенню куточків
краси, «Островів чудес»,
тощо. Проводяться пленери
на відкритому повітрі,
майсер-класи, збір природного
матеріалу, а також
відтворення природи у
мистецтві та творчій
діяльності.
Вчитель-учень-засоби художнього мовлення.
Проводити
заняття шляхом
образотворчого,
музично-пісенного.
хореографічного, літературного
мовлення. Це і
відвідування музеїв, сканерів,
консерваторій, театрів, концертів.
Вчитель-учень-комп’ютерні технології.
Керівник гуртка
у своїй роботі
може використовувати передові
технології, скеровувати дітей
на певний вид
інформації.
-Поняття
мікроклімату та його
значення.
Кожен
гурток може стати
для дітей уподібненням
сім’ї і нести
радість від перебування серед
однодумців, у дитини
має з’явитися потяг
до успішного навчання і
чемної поведінки з
виявом добра і милосердя
у ставленні до
ближнього. Адже багато
дітей, яких виховує
вулиця і які
не мають підтримки
у школі чи
сім’ї можуть знайти
цю підтримку, друзів чи
однодумців у
позашкільному закладі.
«Щоб
добре знати дітей,
треба добре знати
сім’ю
« -
говорив М.Сухомлинський.
Тому першим кроком
роботи педагога, керівника
куртка має стати
зближення вчителя і учні. Можна
порекомендувати вчителю створити
соціальний паспорт гуртка,
в якому має
зазначатись стан батьків, склад
сім'ї, місце проживання.
Знання сім'ї охоплює походження
родини, матеріальний стан, родинні зв'язки. Для цього
оформити альбом для кожного
учня, де на
першій сторінці зображено дерево
роду, на другій – пояснення та походження
імені. В альбомі,
який ведемо 4-ри
навчальні роки, збираються
творчі роботи дитини
та гуртка.
-Батьківські збори.
Батьківські збори -
це найтісніший зв'язок
сім'ї і керівника гуртка. Це
вже традиція і
від неї не
треба відмовлятися. Слід
прагнути до того, щоб на зборах були
присутні батьки всіх
дітей, як і
на творчих звітах, концертах.
Для цього найкраще писати запрошення
для кожної сім’ї,
звичайно. Збори проводити
так, щоб про
кожну дитину були
сказані добрі і правдиві
слова.
Також рекомендовано
кожному учню завести
щоденник, у якому
записувати тему та
розклад занять, записувати
його досягнення, вести
облік успішності і т.п.
Сутність гуртка-родини
можна процитувати словами М.Сухомлинського «Дитина – дзеркало сім'ї,
родини, в якому,
як сонце в
краплині води. Відзеркалюється моральний
стан родинного середовища
і тому важливо, щоб
у цьому середовищі
все було чистим
і світлим, з
любов'ю передавалося молодшим
поколінням.
-Ілюстрований матеріал.
На
заняттях гуртка завжди
повинен бути присутній певний вид
ілюстрованого матеріалу. Разом
із наочною ілюстрацією
використовується і схематична.
Кожен керівник повинен
мати папку або електронні
носії, де б зберігаються
різні види ілюстрованого матеріалу,
які використовуються ним
у своїй роботі.
-Ігри як засіб
формування творчих здібностей
учнів.
Дуже важливо не
тільки навчити дитину чомусь.
Але вселити в неї впевненість
у своїх силах та здібностях, сформувати
вміння відстоювати свою
ідею, погляди, переконання,
прийняті рішення.
Особливо
це стосується виконання
творчих завдань. Які можна
виконати по-різному. Гра - це не
тільки спілкування дитини в групі, це також школа
співпраці, де вона
вчиться радіти успіхам інших та мужньо зносити свої
невдачі. Доброзичливе ставлення,
радісна атмосфера на
заняттях, вигадки і
фантазії – тільки у цьому
випадку ігри будуть
корисні для розвитку
здібностей дитини і засвоєнню
нового матеріалу.
При
доборі ігор необхідно:
-врахувати вікові і
психологічні особливості;
-організувати творчу
групу учнів, зацікавити;
-спостерігати за грою,
не припускати конфліктних
ситуацій;
-використовувати наочні
реквізити;
-враховувати підготовленість дітей
до гри у
навчальному плані.
Хочеться вірити, що
педагогічна взаємодія буде
кроком назустріч повноцінному
спілкуванню, у якому
знайдеться місце не
лише для ділового
партнерства, а й для обговорення
філософських проблем, інтимних
моментів життя, емоційної
підтримки, висловлювання
співчуття, спів радості,
захоплення, здивування. Адже
спілкування –це зустріч з
іншим. Цікавим, невідомим. Схожим
із тобою і водночас особливим. Це
входження в потаємні
лабіринти думок, почуттів,
ідеалів і бажань партнера.
Навчитись цінувати довірливе ставлення
до тебе, відкритись
душі іншого назустріч
тобі, не зловживати
ними- мистецтво і наука.
Методичні
рекомендації
щодо організації змагань КВК
серед команд Пустомитівського району
Важливе місце
у виховній роботі
позашкільної установи посідає
пошук та використання
нових форм та методів
навчання та дозвілля.
З цієї точки
зору може бути
цікавим досвід проведення Пустомитівським районним
центром дитячої та
юнацької творчості зустрічей
Клубу веселих та
кмітливих (КВК).
Змагання з
гри КВК дають
змогу повною мірою
використовувати
інтелектуальний потенціал учнів,
підвищувати їхню пізнавальну
активність, привчати до
індивідуальної та групової
підготовки.
КВК,
як святковий захід, у
Центрі творчості проходить
у форматі районних
змагань серед школярів,
проте , може проводитись і у
гуртку. Змагання дозволяють
дітям, граючись, засвоювати
елементи колективізму, проявляти
свою індивідуальність, розвивати
таланти та вчитись
цінувати їх в
інших.
Завдання
педагогів у цій справі -
виховувати у дітей
як самоповагу, так і
вимогливість один до
одного, розвивати естетичний та
художній смак, артистичну
майстерність, критичне мислення
та інтелекти та
толерантне ставлення до
суперників.
КЛАСИФІКАЦІЯ:
КВК
побудоване на змаганні
у дусі творчої
конкуренції, розвиває артистичні
здібності дітей і
носить розважальний характер,
проте деякі керівники
гуртків можуть проводити
тематичні змагання у
себе в гуртку.
Від цієї функції
КВК залежить вибір і тематика
конкурсів.
В
основному змагання з гри
КВК проводяться для середнього
та старшого шкільного
віку.
Традиційними у
змаганнях КВК є
конкурс-привітання,
найбільший за тривалістю і
за підготовкою - це
конкурс-домашнє завдання, наступними
конкурсами за вибором
організаторів можуть бути такі:
конкурс-розминка, конкурс-капітанів, конкурс-мініатюра, конкурс „Х”.
Змагання
КВК серед шкіл
району проходять у два
етапи: І-й етап-
відбіркові змагання (всі
бажаючі взяти участь
команди); ІІ-й етап -
фінальні змагання (у
фінал проходять шість
кращих команд).
Конкурс-привітання.
Конкурс-привітання
є традиційним конкурсом
у змаганнях такого
типу. Тема привітання
повинна висвітлювати загальну
тематику конкурсу. Метою
конкурсу-привітання є знайомство
з командою, цей
конкурс є своєрідною
„візитною карткою” команди.
У цьому
конкурсі виділяються певні
лідери і специфіка
гри кожної команди. Тривалість
конкурсу не повинна перевищувати
4 хв. для виступу кожної
команди.
Конкурс - розминка.
Команди готують
запитання для суперників,
пов”язані з певною
темою. У цьому
конкурсі важливі як
і підготовка запитань,
так і відповіді на
них. Конкурс-розминка може
бути тематичною, якщо
цей конкурс проводиться у
гуртку.
Членам команд
по черзі ставлять оригінальні
жартівливі запитання. Учні
повинні продемонструвати під
час розминки володіння
сценічною майстерністю, логікою мови
та дикції, артистизм
та гумор. Перед
командами можуть ставитись,
наприклад, такі завдання,
як знайти нетрадиційне
продовження фрази:
„Коли б моя
бабуся знали...”
„Як би я
був директором школи...”
„Як би ви
знали, паничі,...”
На відповідь
для кожної команди
відводиться не більш
ніж 30 сек.
Конкурс - капітанів.
Конкурс
капітанів нагадує конкурс-розминку, тільки
перед капітанами команд
можна поставити завдання
підвищеної складності, які
вимагають швидкості, точності
та функціональності мислення.
Можна
поставити капітанам і
однакові завдання, відповіді
на які вони
повинні дати протягом
30 сек. Такого роду завдання
є хорошою перевіркою
ерудиції та кмітливості.
Практикуються однотипні
рольові завдання, наприклад,
виступити з наперед
підготовленою промовою, зверненням,
спіч (англ..speech - коротка
промова з нагоди
торжества) на задану
тематику.
Ця так
звана „проба пера”
дає змогу дітям
випробувати себе у
літературному жанрі.
Конкурс - мініатюра.
Специфікою цього конкурсу є
певні умови виконання.
Він є новим
відносно інших конкурсів
і проходить у
дусі скетчу (англ.
sketch - начерк,
ескіз, від грец.
- випадковий, імпровізований., Коротка
п”єса, побудована на
гострих сценічних ситуаціях).
До участі у
конкурсі допускаються тільки
три учасники з
команди.
Метою
конкурсу є вміння
зобразити певну жанрову
сценку на задану
тематику. Тривалість конкурсу
не повинна перевищувати
3 хв.
Конкурс „Х”.
Цей
конкурс називається так
тому, що учасники
змагань не знають
про умови конкурсу.
Завдання до цього
конкурсу дається командам
безпосередньо перед початком
змагань, за годину – дві
до виступу. Завдання
не повинні бути
важкими. Так, наприклад,
можна запропонувати командам
зобразити мовою жестів
чи рухів пісню,
розіграти рекламу певного
товару, тощо. Тривалість
конкурсу - до
2хв.
Конкурс
„Домашнє завдання”.
Цей
традиційний конкурс у грі КВК
завжди викликає підвищений
інтерес. „Домашнє завдання” є
однаковим для всіх
команд. Цей конкурс
є найдовшим, для нього
відводиться найбільший час - до
6хв.
Для
підготовки конкурсу потрібно
багато часу. Цей
конкурс є заключним
у змаганнях і
вимагає авторської та виконавської майстерності,
оригінальності постановки, артистизму
та якості музичного
оформлення.
Відповідно до
цього „домашнє завдання”
може оцінюватись найбільшою
кількістю балів.
Готуючись до
КВК, керівник визначає,
які завдання та
проблеми він виносить
на КВК, і
, виходячи з
цього, добирає конкурси.
ПІДГОТОВКА ТА
ОРГАНІЗАЦІЯ
КВК
Підготовку
дітей до КВК
треба починати за
один-два тижні. Якщо
в дитячому колективі
склались нормальні відносини,
викладач може призначити
лише капітанів, які
самі добирають собі
команди. Командам дається
чітке завдання для
конкурсів і умови
їх виконання.
Так,
при підготовці диспуту
з тематичного КВК,
гуртківці можуть розраховувати
на те, що
кожен з виступаючих
отримає право на виступ
протягом фіксованого часу (учень
повинен розрахувати свій
виступ у часі)
та право задати,
скажімо, два запитання
опоненту (учень заздалегідь
готує питання).
Потребує
попередньої підготовки
конкурс-мініатюри, конкурс-розминки,
конкурс-капітанів.
Важливе
значення має і
час проведення КВК,
як показує досвід,
найоптимальнішим часом для
проведення фінальних
районних змагань є 90-120
хв., гурткових змагань
- 60хв. Час на проведення
кожного конкурсу повинен
бути чітко регламентованим і
відводиться за специфікою
конкурсу.
Проведення
КВК вимагає значної
підготовчої роботи й від викладача.
Залежно від функцій
та завдань КВК
він повинен вірно
підібрати конкурси, домогтися
того, щоб розгляд
найважливіших питань теми
став кульмінацією КВК.
Під
час КВК викладач
має можливість активізувати
діяльність учнівського колективу.
При
організації КВК треба
вирішити цілий ряд
питань: заздалегідь визначити
місця команд та
їх прихильників, місце
для журі, простежити,
щоб безліч дрібниць
може зіпсувати настрій
командам та збити
темп КВК.
У ролі
ведучих (за вибором
організаторів) можуть виступати
і самі діти.
Проте, ця роль
вимагає повної зосередженості та
чіткості дій, а
також певного артистизму.
У вступі ведучий
не тільки представляє
команди, вболівальників, журі,
гостей, називає тему
та завдання КВК,
а й задає
емоційний настрій, а
якщо треба -
знімає зайву напругу.
Ведучий підтримує певний
емоційний фон протягом
всього КВК, чітко
визначає завдання, час,
відведений на його
виконання, та оціночну
кількість балів, стежить
за дисципліною та додержанням
умов гри, коригує
проведення КВК, якщо
в цьому є
потреба, підсумовує КВК.
Значну
роль у проведені
КВК відіграє журі.
Якщо журі складається
з фахівців, то
може оцінювати конкурси й
нараховувати за них бали. Але
журі може складатись
з викладачів, не
фахівців, навіть з
учнів інших гуртків,
тощо. Тоді до
його функцій входить
лише облік балів,
які призначає за
конкурси ведучий, фіксація
часу, відведеного на
конкурси, та слідкування
за додержанням правил
гри.
Оцінювання
конкурсів.
Всі
оцінки команд у
фінальних та відбіркових змаганнях записуються
журі у протоколі. Підсумки балів журі складають у
загальний протокол. Кількість
балів, яка нараховується командам за
конкурси, залежить від
їх складності. Кульмінацією
КВК може бути
конкурс, за який
нараховується найбільше балів
(„домашнє завдання”), і це повинен
враховувати викладач. Найнижче
повинні оцінюватися відповіді
у ході розминки
і т.п. Найвищої
оцінки заслуговують завдання
творчого або аналітичного
характеру.
Слід зазначити,
що журі повинно
оцінювати конкурс за
певними критеріями, а саме повинна
бути врахована авторська
та виконавська майстерність, оригінальність постановки
та розкриття теми,
артистизм,
художній рівень
виконання та гумор, сценічна
культура, логіка мови,
дикція, якість музичного
оформлення, тощо
Способи
оцінки конкурсів можуть
бути різними.
Спосіб
обов”язкової оцінки полягає
в тому, що
визначається максимальна кількість
балів за завдання,
наприклад 3 бали, і
команда обов”язково отримує
оцінку в цих
межах (0,1,2, або
3).
Принципово
іншим є спосіб
вибіркового оцінювання при
проведенні тематичного КВК
у гуртку. Суть
його в тому,
що визначені за
конкурс бали отримує
лише переможець.
Цей
спосіб можна застосовувати, наприклад,
у конкурсі капітанів, коли
перед ними ставиться
одне
запитання,
а також в
оцінюванні диспутів, рольових
конкурсів з
однаковим завданням.
При оцінці конкурсу
обміну запитаннями оцінюються
як запитання однієї
команди, так і
відповіді іншої. Ведучий
може за порушення
правил штрафувати команди
зніманням балів.
Підсумовуючи КВК у
гуртку, викладач називає
оцінки команді. Усі члени
команди – переможці можуть бути
оцінені найвищим балом,
якщо команда показала
якісну підготовку. Переможена
команда теж може
бути оцінена високим
балом, якщо показала
якісну підготовку й
невеликий розрив у
рахунку. В іншому разі
переможені можуть бути
оцінені нижчою оцінкою
або зовсім не
оцінені, причому останній
варіант, на нашу
думку, є кращим.
КВК є
чудовим засобом підвищення
активності та свідомості
учнів, засобом отримання
нового досвіду у
спілкуванні, прискорення їхнього
інтелектуального та творчого
розвитку. Але треба мати
на увазі, що
проведення КВК вимагає
від учнів та
викладачів значної підготовки
роботи, праці з
максимальним напруженням сил.
Такі інтерактивні підходи
у вигляді змагань КВК
дають змогу використовувати цю
форму у гуртковій
роботі.
Пустомитівський районний центр дитячої та
юнацької творчості
Методичні рекомендації
щодо організації виставок участі у конкурсах
Рубан О.П. методист
Пустомитівського
Районного ЦДЮТ
Пустомити 2016
ЗМІСТ
Передмова_______________________________________
1.
Форми
роботи методичного кабінету в організації виставок та
конкурсів_____________________________________
2.
Виставка
дитячих робіт як ефективний засіб естетичного впливу на
дитину______________________________________
3.
Організація
виставок з досвіду роботи Пустомитівського
ЦДЮТ______________________________________
ПЕРЕДМОВА
Однією з форм
презентації та поширення педагогічного досвіду і досягнень вихованців
позашкільних навчальних закладів є організація та проведення виставок та
конкурсів, розвиваючого центру, під час яких педагоги та методисти обмінюються
перспективним педагогічним досвідом з метою покращення роботи з естетичного
виховання дітей засобами декоративно-ужиткового й образотворчого мистецтва та
подальшого розвитку, вдосконалення виховної
роботи у різних видах творчої діяльності. Організація виставки та участь
у різного виду конкурсах мобілізує і
згуртовує дитячий колектив, а керівнику дає можливість пізнати краще вихованців
гуртка. Мета організації виставок і конкурсів багатогранна: виставки мають
пізнавальне і виховне значенні як для дітей, які беруть участь у підготовці
експозиції, так і тих, які лиш оглядають її. Вихованцям, які готують виставку
чи готуються до конкурсу, підготовча робота приносить не тільки радість
творення. А й задоволення бути відзначеними, знати, що твою роботу цінують,
приділяють їй увагу. Велике значення має виставка дитячих робіт і для батьків,
які переконуються, що заняття творчістю – один з засобів всебічного розвитку
дитини.
Кожна виставка яскраво демонструє
своєрідність дитячої творчості, любов дітей до мистецтва, їх вміння бачити
прекрасне в житті та передавати його в своїх творчих доробках.
Діти, які відвідують гуртки чи студію
образотворчого, декоративно-ужиткового мистецтва в позашкільному
навчальному закладі на все життя зберігають
любов до мистецтва, стають
активними його пропагандистами, вносять елементи творчості в навчанні
або в роботу за фахом.
Керівник гуртка у своїй роботі повинен досконало
володіти основами професійної майстерності, знати методику заняття, вивчати
передовий досвід кращих керівників, цікавитись відповідною літературою, тощо.
Тому робота керівника гуртка повинна спрямовуватись на
розвиток художньої творчості дітей,
залучення їх до участі у різних сферах
художньої діяльності та організації мистецьких конкурсів, фестивалів, виставок,
оглядів.
Досягнення
таких поставлених завдань повинні
відбуватись через індивідуальні консультації для керівників гуртків, обласні
методичні об’єднання, творчі майстерні,
семінари-практикуми, майстер-класи, тощо.
Справжнього митця від виконавця
відрізняють творчий пошук, удосконалення первинного варіанту, бажання змінити
його, зробити краще, цікавіше, внести щось своє. Тому, постійно розвиваючий
інтерес гуртківців до творчих занять, керівник гуртка намагається вибрати таку
форму їх проведення, при якій надається можливість самостійного творчого підходу до завдання.
Слід заохочувати сміливість у пошуках нових форм та декоративних засобів
вираження художнього образу, виявлення дитячої фантазії та винахідливості.
Надаючи гуртківцям більшої самостійності, керівник гуртка разом з тим повинен
корегувати творчу діяльність вихованцям, тактично допомагаючи їм у виконанні,
поставленої задачі, розвиваючи у них здібність вибрати тему, дбати про способи
виготовлення виробу з того чи іншого матеріалу, художні засоби образу.
ФОРМИ РОБОТИ МЕТОДИЧНОГО КАБІНЕТУ В
ОРГАНІЗАЦІЇ ВИСТАВОК ТА КОНКУРСІВ.
Майстерність педагога полягає у
ефективному та різноманітному використанні різних форм і методів гурткової
роботи. Успіхом в такій роботі в позашкільному заході сприяє правильне
планування та розумна організація діяльності керівника, постійний пошук
ефективних шляхів, творчий підхід до організації занять гуртка. Одним із таких методів може
служити організація різноманітних виставок та активна участь дітей у районних
та обласних конкурсах. Така діяльність служить хорошим стимулом для гуртківців,
оскільки високо піднімає самооцінку дитини і розвиває творчий потенціал учнів і
керівника та дає можливість пізнати роботу та
досвід інших.
Керівник
гуртка у своїй роботі може використовувати таку модель своєї діяльності, щодо планування
та організації виставок та участі гуртка у конкурсах:
Модель організації роботи керівника гуртка, щодо участі у
виставках та конкурсах.
Складання навчальної програми гуртка та
внесення до неї запланованих виставок та конкурсів. Узгодження з директором.
|
Підготовка необхідних матеріалів,
інструментів, визначення тематики та головної
ідеї виставки, конкурсної
роботи.
|
Складання календарного строку виконання
на І,ІІ семестр.
|
Організація заходу, виставкової
діяльності. Оформлення виставкових та
конкурсних робіт, паспорта конкурсної роботи.
|
Участь у районних, обласних,
всеукраїнських заходах(конкурси, змагання, огляди, акції,виставки).
|
Підсумкові творчі звіти гуртка, заохочення кращих гуртківців. Складання
списку досягнень гуртка за рік.
|
Самоаналіз виконання навчальної програми, плану роботи гуртка.
Самоаналіз роботи за навчальний рік.
|
Форма
планування роботи гуртка щодо участі у виставках та районних конкурсах.
№
|
Зміст роботи.
Назва конкурсу,виставки
|
Календарні
строки
виконання
|
Залучені до
виконання
(батьки,діти, спонсори)
|
Відмітка
про виконання
|
У роботі методичного кабінету позашкільної
установи повинен міститися план участі гуртків у районних та обласних виставках, конкурсів на рік. У ньому
вказуватимуться календарні терміни та
виконавці. Також можливим є ведення рейтингу участі гуртків у районних та
обласних конкурсах та виставках, а також
вестись облік призових місць та список закінчених призових робіт гуртка.
План
участі гуртків у районних та обласних конкурсів, виставок на рік.
№
|
Назва конкурсу,
виставки
|
Дата
проведення
|
Гуртки,
які беруть
участь
|
Залучені
до
виконання
|
Відмітка
про
виконання
|
За результатами виставок та конкурсів проводяться
обговорення за участю членів журі та оргкомітету, методистами, формуються також
методичні рекомендації. Зокрема оцінюється актуальність та повнота розкриття
теми, рівень володіння технікою виконання, матеріалом, творчий
підхід(забороняється копіювання та запозичення тем, тощо), відповідність
віковим категоріям.
Ось
деякі рекомендації :
·
Назва
виставки, конкурсної роботи, її ідея обов’язково мають відображатись у
представлених роботах. Завдання будь-якої експозиції чи конкурсної роботи –
показати здобутки, рівень, зростання майстерності вихованців гуртків.
·
Головне
завдання керівника гуртка – навчити дітей творити своє, особисте, виробляючи та
відточуючи власний неповторний художній «почерк», а не копіювати чиїсь роботи
(це можливо лише у якості тренувальних вправ на заняттях гуртка).
·
Кожна
робота повинна мати центр композиції. Ними є найбільший найцікавіший елемент («пляма»),який
виділений. Всі інші елементи повинні підводити глядача до центру композиції.
·
У
роботах з образотворчого мистецтва не варто забувати про «закон золотого
січіння», на роботах, що відрізняються великими площами, повинні бути розтяжки
по тону і кольору; автор повинен шукати максимально чисті кольори, таким чином
боротися з «брудом» в роботах; якщо вводиться певний колір, він повинен бути
підтриманий у всій картині.
·
Оформлення
не повинно бути яскравішим, ніж сама робота, якщо на рамці є дрібні елементи,
то на картині мають застосовуватись дрібніші. Необхідно уникати ефекту «рамка
продає картину». Деякі роботи потрібно оформлювати у паспарту. Воно має бути
нейтральним, так як основне завдання – відірвати увагу глядача від фону.
·
Основні
композиційні вимоги до робіт, виконаних у техніці гончарства: кожна річ повинна
добре виглядати з усіх сторін; якщо предмети різної висоти і об’єму скомпоновані у групи, повинен
прослідковуватися певний рух (у
композиції мають бути:центральна річ, три промені – короткий, середній, довгий,
загальна рівновага, рух, розподілена вага.
·
Існують
вимоги, щодо етикетки виробу, конкурсної роботи, яка є своєрідним паспортом. У
ньому обов’язково
потрібно вказати назву роботи, прізвище, ім’я.(повністю),вік автора, назву гуртка, назву
установи, п.і.б. керівника гуртка (повністю).
ВИСТАВКА ДИТЯЧИХ РОБІТ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ
ЕСТЕТИЧНОГО ВПЛИВУ НА ДИТИНУ.
Виставка -
публічний показ спеціально дібраних предметів і місце цього показу. Сукупність предметів, виставлених для огляду.
Виставка-конкурс – публічний показ яких-небудь робіт, мета
якого – виявити кращі з них.
Виставки дитячої творчості можуть бути короткочасними і досить тривалими.
Короткочасні виставки облаштовуються в зоні занять,
ігровому куточку чи центрі художньої діяльності дітей. Виставки дитячих робіт в
холі, вестибюлі, коридорі та інших приміщеннях зазвичай більше довготриваліші,
і тому їх оформлення продумується ретельніше.
В
умовах навчального позашкільного закладу можна щорічно організовувати
виставки програмних та тематичних робіт.
За частотою проведення виставки можуть бути :
1)
періодичні – через два, три роки;
2) щорічні;
3)
сезонні.
Тематика дитячих робіт та принципи добору
експонатів
Зміст образотворчої діяльності становить широку
сукупність життєвих явищ, подій як безпосередньо самої дитини, так і міста
(села) чи країни. Тому, коло тем може бути досить широким:
1. Свято…, підготовка і проведення свята в
позашкільному закладі, в сім’ї, в місті
(селі) – ілюстрації до віршів, оповідань про Батьківщину, патріотична тематика.
2. Наша Україна: краса рідного міста, села, рідна природа, ліси, гори,
неосяжні простори нашої Вітчизни.
3. Виставка присвячена відомим укр. діячам, поетам, тощо (Т.Г.Шевченка,
Лесі Українки, І.Франка, А.Шептицького).
4. Щасливе дитинство: рідна
сім’я - мати, батько, брати, сестри, товариші, ігри, розваги, навчання, улюблені
іграшки, сюжет казки тощо.
1.
Малювання,
ліплення за мотивами українського декоративно-ужиткового мистецтва та народних
майстрів (К.Білокур, М.Приймаченко)
2.
Календарно-обрядова
тематика: Різдвяно-новорічний цикл,
виставка на Великодню тематику, День
матері, тощо.
3.
Виставка творчих
робіт гуртка, творчих доробків керівників гуртків,
ювілейні виставки установи.
Створюючи при
цьому розділи, експонати будуть об’єднані певною темою. Наприклад: «Наше
місто», «Моя Україна», «Моя улюблена казка», «Світ очима дітей».
При оцінюванні роботи конче потрібно враховувати вік
дитини. Роботи дітей молодшого віку краще демонструвати окремо, бо поруч з
роботами старших дошкільників експонати малят програватимуть. Рекомендуємо,
навіть, зробити такий напис: «Роботи дітей 5-6 років».
Отже, якщо при розташуванні експонатів керуватися
віковим принципом, виставка матиме три-чотири розділи.
Іноді можна розташовувати експонати так, як це робиться
у великих музейних виставках образотворчого мистецтва:
«Графіка»
/малюнки олівцем, тушшю/,
«Живопис»
/акварель, гуаш, темпера/,
«Скульптура»
/глина, пластилін, гіпс/,
«Декор»
/аплікація, орнаментика/.
2. Орнаментика – сукупність
елементів орнаменту в якому-небудь художньому стилі або творі мистецтва,
архітектури.
На виставці можуть бути представлені роботи гуртківців,
виконані під керівництвом того чи іншого вчителя. Така експозиція дасть змогу
ознайомитися з системою роботи окремих керівників над розвитком художньої
творчості дітей. Найчастіше сам експозиційний матеріал підказує яким принципом
треба керуватися, щоб домогтися якнайкращого зорового ефекту.
Рекомендації щодо проведення виставок:
·
Виставку
з програмних робіт гуртка найкраще влаштовувати в кінці півріччя чи року, щоб
забезпечити достатню кількість виставкових робіт. Необхідно, щоб роботи, які
складають експозицію, були різні за тематикою та формою виконання.
·
Експозицію
можна присвячувати певній темі, події, даті. Дітей про дату та тему виставки
необхідно попередити заздалегідь (на початку навчального року чи семестру).
·
Варто
провести кілька тематичних занять, на кожному з яких дати завдання дітям
виконати роботу на повну тему.
·
Твори
виконані на заняттях, керівник зберігає у себе. Безпосередньо перед виставкою,
він разом з дітьми відбирає кращі роботи та формує експозицію.
·
Керівнику
необхідно чітко дотримуватись правил оформлення робіт та вимагати від цього
вихованців. До кожної роботи має
додаватися етикетка: невеликий прямокутник з паперу, який містить інформацію
про автора, назву роботи та техніку виконання. Етикетки не повинні заважати сприйняттю
роботи, тому їх варто розміщувати на звороті роботи, або у нижньому правому
куті.
·
Виставкові роботи з образотворчого мистецтва
оформлюються в паспарту та поміщаються у рамки.
·
Виставка
повинна функціонувати два-три тижні, щоб забезпечити ознайомлення з нею якомога
більшої кількості дітей.
·
Виберіть тематику
майбутньої виставки. Ви можете уявити роботи, виконані в різних техніках або
зупинитися тільки на одному виді рукоділля. Наприклад, вернісаж «Моя улюблена
лялька» може об'єднати м'яку іграшку, вироби з глини, моделі одягу для іграшок,
малюнки, вироби в стилі народних промислів. А виставка «Я малюю місто» буде
включати тільки малюнки, виконані в різних техніках.
·
Знайдіть просторе і
світле приміщення. Бажана комбінація денного та штучного світла. Якщо основних
світильників недостатньо, встановіть підсвічування для робіт, розташованих в
кутах.
·
Продумайте принцип
розташування робіт. Дитячі вироби відрізняє яскравість і безпосередність. Не
варто вибудовувати їх у нудні ряди вздовж стін. Складайте композиції,
об'єднуючи роботи схожого стилю разом. Якщо виставка організовується для
дорослих (наприклад, батьків) і дітей старшого віку, малюнки можна виставляти у
відкритому доступі - так їх зручніше розглядати і фотографувати.
·
Малюнки оформите в
паспарту - ці відразу додасть виставці солідність. Закупити прості рамки з
нефарбованого світлого дерева, не відволікаючі увагу від робіт. Найзручніше
розвішувати їх на стендах, обтягнутих тканиною - такі мобільні системи легко переміщуються. Якщо ви вирішите розмістити
малюнки на стінах, кріпите їх за допомогою волосіні на балці, укріпленої під
стелею.
·
Всі роботи забезпечите
табличками, на них вкажіть назву малюнка або малюнка, ім'я та вік автора. Краще
всього виглядають прості білі таблички з великим яскравим шрифтом. Непогано
доповнити їх додатковими матеріалами - дитячими віршами, по темі, яка підходить, інформацією про автора
з фотографією, описом техніки, в якій виготовлена робота.
·
Всі роботи розташовують
так, щоб вони не перекривали один одного. Високі розміщують на далекому фоні, нижчі – спереду(
ступінчастий перехід).
·
При оформлені виставки з
природного матеріалу (овочів, фруктів,моху, тощо) враховуйте факт псування
матеріалу. Як правило строк дії таких виставок обмежений.
·
Підготуйте яскраву
афішу-анонс і повісьте її біля входу. Організуйте невеликий фуршет - сік,
мінеральна вода, чай або кава плюс сухе печиво і цукерки оцінять і діти, і
дорослі. Відкриваючи виставку, влаштуйте справжній вернісаж. Можна влаштувати міні-аукціон робіт, запросити
журналіста з дитячої або шкільної газети, організувати конкурс у кількох
номінаціях. Постарайтеся перетворити виставку
у важливу подію в житті позашкільного
центру, школи, гуртка.
·
Організовуючи
персональну виставку, зверніть увагу на оформлення вивіски. У ній приписуються
назва виставки, прізвище, ім’я автора, гурток. Роботи підписуються.
·
При відкритті виставки можна рекомендувати
екскурсовода. Ним може бути як сама дитина, так і керівник гуртка, сам автор. Це дає почуття впевненості дитини,
вчить її висловлювати свої думки, доносити їх до інших.
·
Після відвідування
виставки глядачам можна запропонувати записати відгук про роботу виставки. Це
допоможе виявити як і позитивні, так і негативні сторони в організації та попередити можливість помилки в
майбутньому. Крім того, позитивні відгуки стануть для учнів високою оцінкою
їхньої праці.
ОРГАНІЗАЦІЯ
ВИСТАВОК З ДОСВІДУ РОБОТИ ПУСТОМИТІВСЬКОГО ЦДЮТ.
Протягом
навчального року у
Пустомитівському районному центрі
дитячої та юнацької творчості організовуються ряд виставок :
-
Виставка малюнку на
великодню тематику.
-
Участь у районній
великодній виставці «Дерево життя».
-
Виставки малюнку до 200-річчя
Т.Г.Шевченка.
-
Виставка малюнку
на різдвяно-новорічну тематику;
-
Участь у районній
виставці-конкурсі «Різдвяна шопка» та «Новорічний сувенір».
-
Творча виставка
керівників гуртків та гурткових робіт
«Дитинство, творчість, краса» присвячена
Дню захисту дитини.
-
Участь в обласній
виставці-конкурсі «Український сувенір» та «Знай і люби свій рідний край».
-
Участь в обласній
виставці-конкурсі «Природа і фантазія».
-
Виставки дитячих робіт присвячених Дню незалежності,
Дня міста, тощо.
-
Виставка робіт
гуртків образотворчого мистецтва
«Палітра» і «Чарівні пензлики».
Немає коментарів:
Дописати коментар